Моя Новорічна ялинка.
З наближенням Новорічних свят ми всі очікуємо на казку, святковий настрій, подарунки! А яка новорічна казка без красуні ялинки?
Різдвяна ялинка — традиційний символ святкування Різдва Христового у вигляді вічнозеленого хвойного дерева, зазвичай ялини, ялиці, або сосни, що оздоблене ялинковими прикрасами, гірляндами, свічками та іншими елементами різдвяного декору. Звичай веде свій початок від язичницького культу шанування рослин. Наші предки вважали, що в гілках живуть духи, і, прикрашаючи вічнозелене дерево, намагалися їх задобрити. Для давніх людей гілки хвої символізували вічне життя, адже сонце особливо прихильне саме до вічнозелених рослин. Стародавні кельти вважали вічнозелені рослини уособленням вічності та перемоги над смертю. У Скандинавії ялини оберігали від злих духів, а слов'яни клали гілки хвої біля порогу для захисту дому. Такі традиції заклали основу сучасної ялинки як символу зимових свят. До України звичай ставити на свята ялинку прийшов із Західної Європи. Першу різдвяну ялинку в Одесі встановили у грудні 1811 року для різдвяного балу, який дав градоначальник Одеси та генерал-губернатор граф Еммануїл Йосипович Рішельє на честь дочки княгині Марії Наришкіної Софії. На початку XX століття більшість українських селян, для яких головним атрибутом Різдва залишався дідух, не рубала на свято ялинок, але традиція прикрашання різдвяної ялинки на Святвечір вже на той час побутувала серед заможних українців. У XXI столітті в Україні різдвяні ялинки традиційно відривають 5-6 грудня на день святого Миколая. У західнохристиянській традиції, залежно від країни, різдвяні ялинки встановлюються в такі дні, як перший день Різдвяного посту або Святвечір.
