Екскурсія учнів до педагогічного університету.
25 березня Скрипка Людмила Михайлівна разом з учнями Миропільського ліцею відвідали Сумський педагогічний університет ім. А.С.Макаренка. Цього дня нас радо зустріла декан природничо-географічного факультету Міронець Людмила Петрівна кандидат педагогічних наук, доцент. Екскурсія для дітей прикордоння була розпланована з урахуванням всіх бажань дітей. Усатих Тетяна Олексіївна старший лаборант кафедри біології та методики навчання біології - ця чарівна жінка приділила нам увагу й повністю керувала процесом екскурсії.
Найпершим ми відвідали геологічний музей СумДПУ імені А.С. Макаренка. Тут лицеїсти мали змогу ознайомитися з унікальною колекцією мінералів, гірських порід і викопних решток, що відображають геологічне минуле не лише нашої планети, а й області.
Завідувач лабораторії кафедри загальної та регіональної географії Ірина Бурсова розповіла учням про фізичні властивості мінералів: колір, блиск, злам, а також магнітність, смак, плавління, запах при терті, дзеркалоковзання, прозорість. Учні спостерігати всі ці фізичні властивості на прикладі таких мінералів як: сірка, фосфорит, аметист, лазурит, пірит, графіт, магнетит, кремній, галіт, сильвін, топаз, рожевий кварц, гірський кришталь. З деякими мінералами діти познайомилися під час екскурсії. Тут вони мали змогу потримати у руках «камені» які могли бачити лише у прикрасах. Цікавим було побачити відбитки відмерлих решток рослин на брилах вугілля та не менш захоплюючим було потримати бивні мамонта, розглянути його зуби тощо. Учні були в захваті від такої насиченої, цікавої екскурсії.
Далі нас радо зустріла кафедра хімії. Для учнів це було захоплююче видовище: зміни кольорів розчинів з використанням реактивів, розповідь про природні індикатори й досліди з ними. Найбільш захоплюючим було провести дослідження власними руками. Війна… Дистанційка… Все, що діти робили на уроках хімії, сьогодні продовжує жити лише з екранів їхніх ноутбуків. Тож відвідування кафедри дало безцінний досвід. Спілкування з лаборантом також розвіяло міф щодо вступу та навчання. Бажання та клопітка робота завжди дають результат. Аспірант Володимир, цього року закінчив магістратуру й уже є викладачем на кафедрі.
Потім нас радо зустріла Шевченко Ірина Вікторівна, старший лаборант кафедри біології та методики навчання біології зоологія. Пані Ірина почала екскурсію коридорами кафедри, де було розміщено купу цікавих експонатів безхребетних. Розповіла про унікальні екземпляри колекції та згадала хто активно займався створенням колекцій – це Говорун Олександр Володимирович, кандидат біологічних наук, доцент. Дуже приємно було, мені як випускниці пройтися знайомими коридорами, побувати у лаборантських, бо колись я так само слухала цікаві розповіді від своїх викладачів, одним із яких був Олександр Володимирович.
Враховуючи дистанційне навчання у школі, Ірина Володимирівна радо запропонувала переглянути під мікроскопом вирощених особисто одноклітинних тварин - Інфузорію туфельку. Учні ліцею спробували налаштувати самостійно мікроскоп та створити мікропрепарат з живими інфузоріями. Цікаво було спостерігати як колонії одноклітинних скупчувалися довкола їжі. .
Час обмежено, але викладачі продовжували дивувати дітей. Колекція тарганів, їхній спів, розповідь про спосіб життя продовжували захоплювати наукою. Знайомство з рептилією зруйнувало всі страхи перед цією твариною.
Екскурсія до музею хребетних пройшла оглядово бо нас вже чекала соціальний педагог на тренінг.
Тетяна Олексіївна провела нас до наступної локації.
Спочатку з нами поспілкувалася начальник центру професійно-кар'єрної орієнтації та вступу на навчання Михайличенко Ірина Володимирівна. Пані Ірина показала фільм присвячений 100 –чя університету, провела коротенький екскурс кафедрами вузу. На екрані мелькали знайомі обличчя. Це випускники нашого ліцею.
Заключну естафету екскурсії розпочала соціальний педагог І категорії Чередниченко Маргарита Юріївна. Дітей чекали чай, кава та різні смаколики. Після невеличкого перекусу дітей чекали цікаві тренінги.
Пані Маргарита підібрала «ключик» до кожного, чим зуміла зруйнувати перепони скутості.
Діти легко та невимушено висловлювали свою думку, відповідаючи на запитання, робили аналіз своїх відповідей, проговорювали важкий період навчання під час війни.
Наприкінці зустрічі було проведено майстер клас. Учні ліцею натхненно працювали над створенням «Квітки щастя». Кожна вклеєна пелюстка містила особисті, заповітні мрії.
Час пролетів швидко. Майже 4 години діти, немов гупки впитували в себе купу інформації. Але їхні усміхнені обличчя, очі з вогникомо дали розуміння того наскільки я люблю свою професію. Мої діти щасливі!
