Профілактика суїцидальної поведінки.
Фактори ризику суїциду:
• попередні спроби самогубства
• погрози суїцидом (прямі й замасковані)
• сімейні проблеми (розлучення батьків та ін.)
• суїциди в сім’ї або спроби суїцидів
• алкоголізм батьків
• уживання наркотиків і токсичних речовин
• афективні розлади (особливо – важкі депресії)
• хронічні й смертельні захворювання (СНІД)
• важкі втрати (смерть близької людини, особливо – протягом першого року після такої події)
• фінансові проблеми.
Ознаки емоційних порушень:
• втрата апетиту або імпульсивне переїдання, безсоння або підвищена сонливість протягом останніх днів
• скарги на соматичне нездужання (головні болі, постійна млявість);
• негативне ставлення, недбалість до своєї зовнішності
• відчуття апатії під час перебування у звичайному оточенні або при виконанні роботи, що раніше приносила задоволення
• припинення контактів, ізоляція від друзів і сім’ї, перетворення на людину-одинака
• порушення уваги зі зниженням якості виконуваної роботи
• занурення в роздуми про смерть
• відсутність планів на майбутнє
• різкі прояви гніву, які виникають через дріб’язок
Поведінкові ознаки суїцидальної загрози: будь-які раптові зміни у поведінці і настроях, особливо тих, що віддаляють від близьких людей; схильність до необачних і безрозсудних вчинків; надмірне споживання алкоголю чи таблеток; відвідування лікаря без очевидної необхідності; розлучення з дорогими речами або грошима; придбання засобів скоєння суїциду; підведення підсумків, приведення справ до порядку, приготування до уходу; нехтування зовнішнім виглядом.
Ознаки депресії у дітей, що схильні до суїциду: сумний настрій; втрата властивої дітям енергії; зовнішні прояви журби; порушення сну;і скарги; зміна апетиту або ваги; погіршення успішності навчання; зниження інтересу до навчання;страх невдачі; почуття неповноцінності; самообман – негативна самооцінка; почуття «заслуженого» відторгнення; помітне зниження настрою при найменших невдачах; надмірна самокритичність; зниження рівня соціалізації; агресивна поведінка.
Рекомендації батькам у випадку виникнення ознак суїцидальної поведінки
1. Залишайтеся самими собою, щоб дитина сприймала вас як щиру, чесну людину, якій можна довіряти.
2. Дитина має відчувати себе на рівних з вами, як з другом, що дозволить встановити з донькою або сином довірливі, чесні стосунки, кінець кінцем – довірити вам усю правду, те, що на умі у дитини.
3. Важливо не те, що ви говорите, а як ви це говорите, чи є у вашому голосі щире переживання, турбота про дитину.
4. Майте справу з людиною, а не з «проблемою», говоріть з дитиною на рівних, не припускайтеся діяти як вчитель або експерт, чи розв’язувати кризу прямолінійно, що може відштовхнути дитину.
5. Зосередьте свою увагу на почуттях дитини, на тому, що замовчується нею, дозвольте їй вилити вам душу.
6. Не думайте, що вам слід говорити кожного разу, коли виникає пауза у розмові з дитиною, використовуйте час мовчання для того, щоб краще подумати і вам, і дитині.
7. Виявляйте щиру участь і інтерес до дитини, не удавайтеся до допиту з пристрастю, задавайте прості, щирі запитання («Що трапилося?», «Що відбулося?»), які будуть для дитини менше загрозливими, аніж складні, «розслідувальні» запитання.
8. Спрямовуйте розмову у бік душевного болю, а не від нього, адже ваш син або донька саме вам, а не чужим людям може повідомити про і особистісні, хворобливі речі.
9. Намагайтеся побачити кризову ситуацію очами своєї дитини, приймайте її бік, а не бік інших людей, котрі можуть спричинити їй біль, або котрим вона може зробити боляче.
10. Надайте сину або доньці можливість знайти свої власні відповіді, навіть тоді, якщо ви вважаєте, що знаєте вихід із кризової ситуації.
11. Ваша роль полягає в тому, щоб надати дружню підтримку, вислухати, бути зі своєю дитиною, що страждає, навіть якщо вирішення проблеми начебто не існує. Дитина у стані горя, в ситуації безвихіддя може примусити вас відчувати себе безпорадними і глупими, але вам, на щастя, найчастіше і не слід виробляти будь-які певні рішення, негайно змінити життя, або навіть рятувати її – ваш син або донька врятуються самі і врятують своє життя, слід тільки довіряти їм.
Пам’ятка для вчителів: що робити, якщо дитина проявляє схильність до самогубства
1. Помітити тривожні сигнали
Поведінка
замкненість, ізоляція від однокласників і сім’ї
втрата інтересу до навчання та хобі,агресивність, різкі перепади настрою.
Емоції
почуття безнадії, відчай, занижена самооцінка
висловлювання про «непотрібність» або «хочу зникнути»
Фізичні ознаки
порушення сну або апетиту;
часті скарги на здоров’я без медичних причин.
2. Як реагувати
Зберігайте спокій, не критикуйте і не осуджуйте.
Поговоріть з дитиною наодинці, уважно слухайте.
Показуйте підтримку: «Я бачу, що тобі важко, і я поруч».
Не залишайте дитину сам на сам, якщо існує безпосередня загроза.
3. Дії педагога
1. Негайно повідомити шкільного психолога або соціального педагога.
2. Залучити батьків чи законних представників (якщо це безпечно для дитини).
3. За необхідності звернутися до спеціалістів: дитячого психолога, психіатра.
4. Документувати випадок: що саме було помічено, дії вчителя, повідомлення батькам.
4. Корисні контакти
Національна гаряча лінія з питань запобігання суїциду: 0 800 500 225 (зі стаціонарних)
Гаряча лінія для дітей та підлітків: 116 111 (з мобільних)
Як розпізнати емоційні проблеми у підлітка
1. Тривожні сигнали
Поведінка
замкненість, ізоляція від сім’ї та друзів
втрата інтересу до навчання та хобі
різкі перепади настрою, агресивність або апатія
Емоції
постійна втома, байдужість
почуття безнадії, занижена самооцінка
вислови про непотрібність: «Мене ніхто не любить»
Фізичний стан
порушення сну (безсоння або надмірний сон)
проблеми з апетитом
часті головні болі без медичних причин
2. Як підтримати
Слухайте без осуду: «Я бачу, що тобі важко»
Проводьте спільний час
Показуйте, що довіряєте і підтримуєте
Стежте за поведінкою у соцмережах
